Чай в Юньнані виготовляють не менше 1800 років. Але при дворі китайського імператора про нього дізнались тільки приблизно в 1725 році. Це не дивно, так як місцевість, яку зараз називають Юньнаньню, не завжди була частиною китайських володінь. В ній проживало безліч племен, і з сторіччя в сторіччя власники земель змінювались. тільки місцеві жителі зберігали традицію збору і виробництва чудового напою із покоління в покоління.
Вперше про незвичний місцевий чай дізналось військо легендарного воєначальника Кун Міна (друге ім’я — Чжуге Лян). А сталось це в період Трицарства, приблизно в 200 році н.е. По легенді, загін Кун Міна вразила невідома хвороба. Воїни помирали один за одним, інші ж були настільки знесилені, що не могли протистояти ворогу. Один місцевий житель приніс в загін дивний напій, зварений із листя місцевих дерев. Воїни, випивши напій, стали почувати себе краще, а через якийсь час і зовсім зцілились. Кун Мін, вражений дивом, покликав до себе рятівника, щоб дізнатись назву напою. Як не складно здогадатись, це був чай з стародавніх дерев. Великий полководець наказав своїм солдатам взяти насіння цього дерева, розсадити по всім найближчим горам і навчити жителів доглядати за чаем і пити його. Шість Великих Чайних Гір в Юньнані - це ті місця, де був посаджений чай солдатами Кун Міна. Хоча в усьому світі Чжуге Лян відомий як полководець, на батьківщині пуера його шанують як прабатька чайної справи провінції і чайного святого.
Що відбувалось всі ці роки з чаєм пуер - маловідомо. В основному він так і залишився популярним серед місцевого населення і престижний серед місцевої знаті. В 1725 році відбулась подія, що змінила долю чаю і всього регіону. В ті часи при дворі влаштовувались чайні змагання, де будь-який торговець міг похвалитись своїм чаєм. А якщо чай ще й сподобається імператору, то він міг отримати вище визнання і стати “податним”. І ось торговець із У з іменем Че Шуньлай відправився в столицю показувати свій чай. Легенда говорить, що коли імператор скуштував чай, то був вражений його неймовірним смаком. Він запитав у Че Шуньлайя як називається цей чудовий чай. Але торговець не знав назву, це був просто чай. І він відповів, що це чай із Пуера - так називався центральний район тієї області. Китайською це так і звучить: Пу Ер Ча. З тих пір ця назва міцно закріпилась за місцевим чаєм.
Довгі сторіччя шен пуер виготовляється по одній і тій самій технології. Чаї, виготовлені так само, не можуть носити назву “пуер”, а називаються просто “чорний чай”. Це закріплено законодавством. Так, довелось ввести спеціальний закон, щоб убезпечити великий ПУЕР від втрати репутації. З тих пір як на сучасному чайному ринку почався бум на пуери, всюди в Китаї стали виготовляти чай по тій самій технології і називати пуером. Але смак, вплив на організм, враження від чаю були зовсім інакші. Що, безсумнівно, в майбутньому розмило б уявлення про справжній пуер. Так і повелося, що пуером вважається тільки чай, зібраний з юньнаньського дерева або куща, висушений на сонці. А ось молодий, витриманий чи штучно зістарений він - не має значення.
Окрім самої провінції важлива сировина, час збору і конкретне місце зростання. Вище за все цінуються тіпси із стародавніх дерев, іх визнають джерелом енергії для душі і еліксиром довголіття для тіла. Чай з молодих дерев теж вважається хорошим, але його енергетика нижче. Пуер з кущів має для поціновувачів цінність тільки з тривалою витримкою. Молодий кущовий чай розглядається просто як бадьорячий напій. Найкращий пуер - весняний. Так влаштована природа. Тільки у весняному чаї лист має найбільшу концентрацію поживних речовин і потужний об’ємний смак. Чайних гір багато в Юньнані, кожній з них притаманні свої відтінки смаку напою. Але це — окрема велика тема.
Варто сказати ще дещо і про чайну ферментацію. В чайній справі завжди використовують слово “ферментація”, часто маючи на увазі ферментоване окислення чайного соку. Але, насправді, в хімії цей термін має зовсім інший сенс. Ферментація - це фактично бродіння, тобто зростання мікроорганізмів, так як це відбувається при виготовленні вина, пива, йогуртів і, в тому числі, чаю пуера. І тільки при виробництві пуера термін використовується абсолютно правильно. Чай названий постферментованим, тому що головні процеси в листі починаються після його виготовлення. Обробка запускає той самий процес зростання мікроорганізмів, які покращують смак, роблять його з роками більш багатим і глибоким, змінюють колір листа і настою. Тому дуже важливо правильне зберігання шен пуеру, щоб в процесі вилежування він не пересушився або не запліснявів.
Для розуміння якості чаю можна запам’ятати такий перебільшений приклад: кращий чай — витриманий пуер, приготований із весняної сировини з стародавніх дерев. А гірший — молодий пуер осіннього збору з кущів.
Юньнань — батьківщина пуера і єдине місце, де його виготовляють. Дослівно “Юньнань” перекладається як “хмарний південь”.
Пуер збирають кілька разів на рік. Весняний збір - найцінніший. Для виробництва зривають ніжні тіпси: бруньку і два-три листа.
Початок виробництва схожий з виготовленням зеленого чаю: обсмаження на розпеченій пательні для зупинки всіх процесів в чайному листі.
Температура казана доходить до 200 градусів. Хоча в “сільському” виробництві все визначається приблизно.
І приступають до зминання. Широкими рухами чай ламають об прути піддона. Виступає чайний сік, який і запускає бродіння.
Але основні ферментація/бродіння, а саме робота мікроорганізмів і бактерій, починаються потім, коли чай вже готовий.
Тому його і називають постферментованим чаєм. При правильному зберіганні ферментація, що змінює чай, триває безкінечно.
Ось так просто виготовляється розсипний шен пуер. А далі для нього є варіанти. Весняний чай часто одразу ж пресують в млинці, а осінній майже завжди йде на виготовлення шу пуера. На фабриках займаються купажуванням чаю, наданням різноманітних форм, маркуванням, а в селищі можуть просто зробити млинець “на око” і замотати в папір без підпису.
Поєднують чаї із різних місць для створення більш гармонічного смаку млинця або здешевлення його вартості.
Етикетку фабрики кидають поверх чаю, перед розпарюванням. Так вона буде на лицьовій стороні млинця і буде міцно на ньому триматись.
Пропарювач автоматизований вбудований в стіл. На нього встановлюється каструля з чаєм на кілька секунд.
Висушений млинець загортають в папір з назвою та інформацією про виробника, штампом позначають дату пакування.
Температура води завжди близько 100°С. Так як чай з часом змінюється, існують правила заварювання для різного його віку. В перший рік після виготовлення пуер заварюють в керамічній гайвані. Навіть знімаючи кришку між проливами, щоб лист охолонув, не впрів і не змінив свій смак в гіршу сторону. Молодий чай (приблизно до 5-7 років витримки) так само рекомендують заварювати в гайвані. Чай, який можна назвати назвати “дозрілим”, уже варто заварювати в ісінському чайнику. Варити шен пуер можна після 7 років витримки. Так вважають в Юньнані, такої версії притримуються при навчанні чайних майстрів в Китаї.
Якщо для вас важливо правильне дозрівання пуера, зберігати його необхідно з доступом повітря. Млинці завертають папером, а не пакують в вакуум, саме з цією ціллю. Дома бажано вибрати затінену поличку, з хорошим (але не дуже інтенсивним) провітрюванням, вологість в приміщенні повинна бути середня. І головне — ніяких посторонніх гострих запахів. Майже завжди для цього непогано підходять книжкові полиці. Холодильник, кухня, прокурене приміщення - вороги пуера. В зимовий період в наших домівках буває занадто сухо, це погано дається взнаки на витримці чаю.
Ілюстровано скріншотами з фільму: 农广天地 普洱茶制作技艺 та з особистих файлів.