Дім У Лічженя в горах Емейшань
З часів династії Хань (206 рік до н.е. до 220 р н.е.) чай з просто ліків почав перетворюватись в один з поживних інгредієнтів. Чай так само продовжували варити в казані. Він був гірким, терпким. Для пом’якшення смаку до нього додавали інші трави, коріння, сіль і інші речовини. Що і дало назву періоду “Чай як суп”.
Саме в цей час в горах Емейшань місцевий селянин У Лічжень робить перші посадки для культивації чаю. До цього чайні кущі росли в диких умовах, часто в горах, щілинах, важкодоступних місцях. Збирати листя було важко і небезпечно для життя. Тому У Лічжень здійснив великий крок в розвитку чайної культури. Він зробив чайний лист доступним, перетворив дикий кущ в окультурений. В горах Емейшань, та й в усій провінції Сичуань, він на рівні з Лу Юєм вважається чайним святим.
В той самий час змінилась і технологія виготовлення - чайне листя почали обробляти парою. І в результаті чай стали вживати як напій щоденного раціону, що підтверджують різні історичні документи. Такий чай все ще був агресивний для шлунка, але його вже пили заради задоволення. Новий спосіб обробки листа навмисна висадка чаю створили нову індустрію в Китаї - чайну. З’явились люди, які стали професійно займатись вирощуванням, обробкою та продажем чаю.
Чайний сад У Лічженя
В 5 сторіччі з Індії в Китай вперше прибуває патріарх чань-буддизму - Бодхидхарма, в Китаї відомий за іменем Дамо, а в Японії - Дарума. Він несе з собою вчення - буддизм, засновує Шаолінський монастир і практикує в ньому медитацію.
Одного разу він медитував 9 років підряд обличчям до стіни в печері на вершині гори Суншань, але в якийсь момент його повіки опустились, і він заснув. Прокинувшись, патріарх розізлився сам на себе і вирвав собі повіки, щоб вони більше ніколи не могли закритись. Він кинув їх на землю, і в тому місці одразу ж виріс кущ чаю. Дамо заварив ароматне листя і відчув бадьорість від напою, сонливість пройшла безслідно. На собі він відчув чудесну властивість цього божественного дерева - дарувати бадьорість тілу і спокій розуму під час довготривалих медитацій. З тих часів чай слідує по всьому шляху розповсюдження буддизму і приходить в кожну країну, де є буддійські храми. Монахи самі вирощують і роблять чай, забезпечуючи себе цінними лікарськими зіллями.
Продовжується цей розвиток чаївництва всі смутні часи: від династії Хань до початку династії Тан (618-907 роки), коли чай з ліків раптом став напоєм гурманів.