За переказами, Чай з’явився в Китаї приблизно 5 тисяч років тому. Відкриття його пов’язують з іменем легендарного імператора, одного з трьох Великих - Шень-нуна. Невідомо, чи існував даний імператор насправді, скоріш за все, це збірний образ багатьох людей, але в Китаї про нього розповідають велику кількість історій. Вважається, що Шень-нун навчив китайців орати землю і лікуватись цілющими травами, винайшов сільськогосподарський календар та плуг. За легендою, жив він приблизно в 27 сторіччі до н.е.
Шень Нун
Одна з легенд говорить, Що Шень-нун для створення свого трактату про лікарські трави багато подорожував по лісах і пробував різні рослини, визначаючи їх вплив на організм. Одного разу він отруївся 72 рази підряд і ледь не помер, але вчасно зірвав і з’їв листочок з дерева, який миттєво його зцілив і вивів всі отрути з організму. Це виявилось чайне дерево. Так Шешь-нун відкрив цілющі властивості чаю і розказав про них людям.
Інша легенда стверджує, що Шень-нун, знавши про небезпеку сирої води для організму, порадив всім жителям кип’ятити воду перед вживанням. І от одного разу, коли імператор подорожував зі свитою на далеку відстань, вони вирішили зробити привал в гірському лісі, відпочити після довгого шляху. Зібрали дрова, розпалили багаття і поставили на нього казан з водою. Випадково поривом вітру кілька листочків з сусіднього дерева зірвало і занесло в казан. Після того, як вода прокипіла, Шень-нун скуштував його і відчув, що його сили миттєво повернулись до нього. Він зацікавився рослиною, з якої впало листя. Це було чайне дерево.
Так як спочатку чай сприймався як лікарська трава, то й готували, і пили його відповідно. Листя просто сушили, а потім виварювали. Такий напій дійсно дарував миттєву бадьорість і приплив сил, виводив токсини, але в той же час дуже агресивно діяв на шлунок, тому багато його випити було не можна.